За місяць : 1107
статей : 1008
«Шлях до комунізму» – місячник, орган Головполітосвіти УСРР, перше періодичне професійне видання для працівників позашкільної освіти радянської України. У 1921–1923 рр. мав назву «Путь к коммунизму» (редакція: В. Бухарцева, Н. Єфімов), у 1924 р. змінив її на «Шлях до комунізму». Виходив у Харкові, до 1924 р. російською мовою, у Всеукраїнському державному видавництві; у 1924 р. – українською і російською мовами у видавництві «Шлях освіти» при Наркоматі освіти УСРР. Питома вага українськомовних статей у журналі протягом 1924 р. збільшувалася поступово: у № 1 їх було 35%, у №№ 6–7 – 92%. Загалом протягом 1924 р. українською мовою було надруковано 75% статей. Наклад коливався від 2 до 5 тис. пр.
У редакційній програмі, опублікованій в першому номері журналу, зазначалося, що головне завдання часопису – збирання, облік, вивчення місцевого досвіду, наукове розроблення методів політосвітньої роботи в умовах міста, села, профспілок та армії, налагодження зв’язків між «політустановами, політосвітробітниками, членами робітничих та червоноармійських клубів і сільбудинків».
Структура журналу неодноразово змінювалась, але такі розділи, як «Загальний» (теоретичні матеріали), «Офіційний», «Робота на місцях», «Бібліотечна робота» були постійними.
У журналі знайшли відображення актуальні для 1920-х рр. питання про роль і місце бібліотеки у новому суспільстві, формування єдиної мережі книгозбірень, робота з читачами та ін. Обговорювались, зокрема у формі дискусій, проблеми вивчення складу і потреб читачів, шляхи підготовки бібліотечних кадрів, питання застосування методів психології і педагогіки в культурно-просвітницькій роботі (до якої належала й діяльність бібліотек), керівництво читанням як окремих соціальних груп, так і індивідуальне. Особлива увага приділялася організації обслуговування читачів на селі, зокрема, хатам-читальням і пересувним бібліотекам. Водночас питання складу фондів, комплектування книгозбірень розглядалися побічно, майже не розкривалась актуальна для того часу проблема організації каталогів у масових бібліотеках. Значна увага приділялася ідеологічній спрямованості діяльності бібліотек.
На сторінках журналу відбулася дискусія щодо місця бібліотеки у сфері освіти. Представники Головполітосвіти УСРР (М. Гепнер, Л. Лур’є, Я. Гайліс та ін.) відстоювали точку зору, що «бібліотеки за своїми формами і методами застаріли, пережили себе і не повинні існувати як самостійні заклади», вони є частиною клубної роботи, тому їх мережа має створюватися у другу чергу, відповідно до мережі клубів. Позицію щодо самостійності бібліотечної мережі зайняв І. Вугман. Перемогла думка (на той час) представників Головполітосвіти УСРР, яку оприлюднив Я. Гайліс у публікаціях «Єдина комбінована мережа політосвітзакладів УСРР» та «Бібліотечна справа на Україні».
У журналі активно друкувалися відомі харківські бібліотекознавці Б. Борович (статті «Вечера живой библиографии», «Новый читатель и библиотека», «Работа библиотеки на местах»), О. Прозоровська («Библиотека на селе», «Революционные праздники в библиотеке», «Заповіти Леніна і бібліотеки»).
У 1925 р. на базі часопису було створено два окремі журнали – «Селянський будинок» та «Рабочий клуб», адресовані, відповідно, сільким і міським закладам культури.
Путь к коммунизму : орган Главполитпросвета. – Харьков : Всеукр. гос. изд-во, 1921–1923.
Мільман В. А. Роль журналу «Путь к коммунизму» в розробці питань бібліотекознавства на Україні (1921–1924) / В. А. Мільман // Бібліотекознавство і бібліографія. – 1977. – Вип. 17. – С. 88–97.
Мільман В. А. Відображення бібліотекознавчих питань на сторінках періодичних видань України у 20-х роках / В. А. Мільман // Історія бібліотечної справи в Україні : матеріали регіон. наук. конф. / Харків, листоп. 1993. – Харків, 1994. – С. 29–36.
Ковальчук Г. Д. Бібліотечні журнали Харківщини (20–30 роки ХХ ст.) як джерельна база для вивчення бібліотекознавчої думки в Україні / Галина Ковальчук // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2017. – № 1 (7). – С. 54–56.
________________